У Польщі почалося будівництво нової бази американської ЄвроПРО. Інший елемент системи введений в експлуатацію в Румунії. НАТО заявляє, що основне призначення ракетного щита - захист Європи від можливої ​​атаки з боку Ірану. Тим часом Володимир Путін вже заявив, що Росія буде думати про «купировании загрози» ЄвроПРО. Про те, кому загрожує ця система, «Газеті.Ru» розповів Роберт Белл, радник американської місії НАТО з оборони.

- Нещодавно головком РВСП Сергій Каракаєв заявив, що американська система ПРО «не приводить до критичного зниження бойових можливостей РВСП». Як ви оцінюєте цю заяву?

- Ці слова тільки підтверджують наші висловлювання, що європейська система ПРО не порушує паритету з Росією. У США немає ніяких намірів послабити ядерний потенціал Росії. Якби у нас була така мета, нам потрібно було б дуже багато ракет-перехоплювачів, встановлених в США на західному узбережжі країни. Набагато більше, ніж ті 44, які ми плануємо тримати на Алясці.

Системи ПРО США на Алясці спрямовані проти КНДР і загроз з її боку. Адже КНДР не тільки демонструвала можливості балістичної ракети, а й загрожувала атакою на Лос-Анджелес.

Що ж стосується американської системи в рамках НАТО, вона спрямована на загрози, які виходять з Близького Сходу.

- Коли говорять про «Близькому Сході», які ще країни, крім Ірану, маються на увазі?

- США і НАТО також стурбовані ситуацією в Сирії. Тут важливо відзначити, що, наприклад, зенітно-ракетні комплекси Patriot в Туреччині біля кордону з Сирією встановлювали не тільки США, але і Нідерланди, Німеччина та Іспанія. Італійці теж збираються встановити тут свої комплекси ЗРК. Всі ці системи будуть перебувати під тим же командуванням на базі Рамштайн у Німеччині, що і американські комплекси ПРО Aegis.

- Що буде, якщо Іран припинить бути загрозою? Чи залишиться сенс утримувати систему, на яку витрачено величезні кошти?

- Наша система ПРО має назву «Європейський поетапний адаптивний підхід». Це означає, що вона може бути адаптована до збільшення або зменшення небезпеки. Зараз ми бачимо, що Іран продовжує вкладати великі кошти в модернізацію своїх балістичних ракет, збільшуючи як потужність, так і їх число. Це є порушенням резолюцій Ради безпеки ООН.

Резолюція Радбезу 2231 забороняє Ірану створення ракет, здатних нести ядерну зброю. Однак іранці продовжують випробування цих снарядів, що, як неодноразово заявляли США, порушує міжнародне право.

Іранський уряд стверджує, що не збирається зупиняти свою балістичну військову програму. Ядерна програма в країні була припинена, але Іран може отримати ядерну зброю протягом року, якщо вирішить розірвати укладені міжнародні домовленості.

- Чому Польща була обрана країною, де будуть розміщені елементи системи ЄвроПРО?

- Рішення створити третій район ПРО саме в Польщі було прийнято при попередньому американському президентові Джорджу Бушу-молодшому. Третій район повинен був захищати США від міжконтинентальних балістичних ракет з Ірану. Однак згодом початковий план був змінений. Адміністрація Барака Обами прийшла до створення «Європейського поетапного адаптивного підходу» в 2009 році.

У своїй автобіографічній книзі «Долг» Роберт Гейтс, в той час очолював міноборони США, пише: початковий план Джорджа Буша не користувався б політичною підтримкою ні в Польщі, ні в Чеській Республіці (в цій країні спочатку також планувалося розмістити елементи ПРО США. - « Газета.Ru »). Гейтс також піcал, що, згідно з тодішніми даними розвідки, спроби Ірану створити міжконтинентальну ракету, яка може досягти США, не уявляли настільки серйозну загрозу, як вважалося раніше.

Тому президент Обама наказав переорієнтувати ракетний щит на захист Європи, а не США. Вашингтон прийняв рішення побудувати систему саме під НАТО, тобто під колективне керівництво 28 країн - членів альянсу. Іншими словами, спочатку ракети-перехоплювачі в Польщі повинні були знаходитися тільки під контролем США. Сьогодні ж ракети системи ПРО Aegis знаходяться під контролем сил колективної оборони 28 членів НАТО.

Була створена система, яка могла б захистити Європу (включаючи американські військові об'єкти і військовослужбовців на європейській території) від іранських ракет середнього радіусу дії.

Зміна торкнулася також американських ракет-перехоплювачів SM-3, які, крім розміщення на наземних установках, стали встановлюватися і на кораблях.

- Відомо, що раніше в планах «адаптивного підходу» була четверта стадія, яка дозволяла б збивати міжконтинентальні балістичні ракети. Чому від неї в 2013 році відмовилися?

- Ракета-перехоплювач типу SM3-2B існувала лише у вигляді презентації на Power Point. Вважалося, що, якщо Іран зможе досягти можливості створення міжконтинентальної балістичної ракети до 2020 року, у США повинна бути ракета для перехоплення. Головна проблема була в тому, чи можна створити зменшену ракету-перехоплювач, розміри якої підходили б для оснащення кораблів в рамках системи Aegis?

Така ракета повинна мати достатню швидкістю, щоб перехопити міжконтинентальну балістичну ракету. При цьому у неї повинен бути твердопаливний двигун, а не рідинний. Відомо, що рідинний ракетний двигун може становити небезпеку на морі.

Коли Пентагон звернувся з питанням до найбільшим військовим виробникам, чи можуть вони створити таку ракету, всі вони відповіли в один голос: це неможливо. В результаті програма SM3-2B була припинена.

- Російську сторону не задовольняють американські аргументи щодо ЄвроПРО. Кремль говорить про порушення стратегічної стабільності. Чи немає у вас побоювання, що неможливість знайти компроміс може нас знову загнати в гонку озброєнь?

- Мені здається сумним, що уряд Росії хоче витратити на це протистояння так багато коштів сьогодні, коли в країні виникли труднощі в економіці.

Я маю на увазі ресурси, які витрачаються на нестратегічні ракети середньої і малої дальності, балістичні ракети, здатні нести ядерний заряд.

Це не тільки комплекси «Іскандер», а й ракети морського базування, розробкою яких займаються в Росії. Всі ці снаряди пристосовані для того, щоб вражати цілі в Європі.

Стратегічний діалог США з Росією до кризи в Криму стосувалося можливості співпраці у створенні спільної системи ПРО, а також створення двох спільних центрів протиракетної оборони Росія - НАТО. Однак влітку 2013 року я був на зустрічі з Анатолієм Антоновим (заступник глави Міністерства оборони Росії. - «Газета.Ru») і Джимом Міллером, заступник голови Пентагону, і тоді Росія проінформувала нас, що не обговорюватиме ці питання, якщо США не приймуть юридично зобов'язуючий документ, який накладав би обмеження на потужності ракет-перехоплювачів. Жоден президент США на цю умову не пішов би.

- Чи може нова адміністрація США піти на якісь зміни в питанні ПРО?

- Дуже важко передбачити, який діалог буде у наступного американського президента з президентом Путіним. У свою бутність держсекретарем США Хілларі Клінтон (нинішній демократичний фаворит передвиборної гонки. - «Газета.Ru») була в курсі всіх рішень, які приймалися, і повністю підтримувала європейську адаптивну систему.

Позиції Клінтон в зв'язку з цим подібні з позицією адміністрації Обами.
Якщо Клінтон переможе на виборах, то, як і будь-який президент, вона може переглянути будь-які політичні рішення.
Я очікую, що щодо ЄвроПРО нова адміністрація США збереже політику і не змінюватиме її кардинально.

Що стосується пана Трампа (кандидат в президенти США від Республіканської партії. - «Газета.Ru»), то він багато разів критикував президента Обаму за те, що той відмовився від третього району ЄвроПРО. Це дає підставу зрозуміти, що він є стійким прихильником розвитку системи.