Газпром і його партнер OMV прийняли остаточне рішення по будівництву Південного потоку в Австрії. Перший газ поступить в Австрію у кінці 2016 року. Визначені конкретні права і обов'язки акціонерів, а також принципи розділення прибутку між партнерами.
Угода акціонерів South Stream Austria підписана у рамках візиту в Австрію президента Росії Володимира Путіна, повідомляє телеканал Росія 24. Під угодою свої підписи поставили глава Газпрому Олексій Міллер і гендиректор OMV Герхард Ройсс.
Газпрому і OMV належить по 50% спільного підприємства. Меморандум про співпрацю передбачає будівництво австрійської ділянки газопроводу з пропускною спроможністю 30-32 мільярди кубометрів газу в рік. Кінцевим пунктом маршруту на австрійській території визначено місто Баумгартен. На повну проектну потужність австрійська ділянка газопроводу вийде до січня 2018 року.
Усі необхідні дозволи для будівництва Південного потоку сторони зобов'язалися отримати до кінця 2015 року. Введення в експлуатацію австрійської ділянки газопроводу заплановане на кінець 2016 року.
Міжурядову угоду про газопровід Росія і Австрія підписали ще в 2010 році. Тоді ж було створено спільне підприємство South Stream Austria GmbH.
Але після цього Австрія сконцентрувалася на альтернативному проекті Nabucco, Південний потік було вирішено направити на північ Італії через Словенію.
Підтримуваний австрійською OMV проект Nabucco програв битву за азербайджанський газ альтернативному проекту Trans - Adriatic Pipeline(TAP).
Крім того, маршрут Південного потоку через Словенію виявив істотні риски: виявилось, що якщо привести газ в Італію не з Австрії, а із Словенії, то він прийматиметься вже в іншій точці - Ратече замість Тарвизио, що зажадає перегляду контрактів. На довершення до всього з'ясувалося, що із-за бюрократичної тяганини італійський шматок труби від словенської межі будуватиметься дуже довго, що може зірвати директивні терміни проекту в цілому.
Раніше Євросоюз з політичних міркувань виступав проти Південного потоку, оскільки разом з Північним потоком цей газопровід може позбавити Україну статусу країни-транзитера російського природного газу в Європу і доходів від транспортування. Проте події на Україні можуть змінити цей підхід.